1. Той, хто поклоняється ідолам, язичницьким божествам; поганський віруючий.
2. перен. Той, хто сліпо, беззастережно шанує кого-, що-небудь, схиляється перед кимось або чимось; фанатичний прихильник, шанувальник.
ідолопоклонник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що й ідолопоклонник той, хто, лиш видимість у собі розуміючи, вшановує. То що ж робити?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |