Мірошник — власна назва, прізвище українського походження.
Мірошник — історична назва професії: той, хто працює на млині, мельник або працівник, що відповідає за відмірювання (міру) зерна чи борошна.
мірошник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Мірошник уже насипав борошном його мішки. Надворі починало вечоріти.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Бо то ж мій кум… 1863 Мірошник Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
: Янковського – “Покійник Опанас” (3), С. і Г. Карпенків – “Сватання на вечерницях” (2), Вельсовського – “Бувальщина” (2), В. Дмитрен- ка – “Кум мірошник, або Сатана в бочці” (1), А. Ващенка-Захарчен- ка – “Один порадував, а другий потішив”. А так ішли дві перерібки “Адам і Eва” (з франц.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: іменник (однина) |