мірницький
[mirnɪt͡sʲkɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
Стосовний до міри, пов’язаний з вимірюванням або одиницями виміру.
-
Належний до міри як заходу об’єму сипучих тіл (перев. зерна), що використовувався в Україні в XVI–XVIII ст.
-
Належний до міри як адміністративно-територіальної одиниці або пов’язаний із збором мита (міри) у давнину.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мірницький, р. мірницького, д. мірницькому, з. мірницького, о. мірницьким, м. мірницькім