ІДІОТИ́ЗМ, -у, чол.
1. Те саме, що ідіоті́я; тяжкий ступінь вродженого або набутого в ранньому віці слабоумства, що характеризується майже повною відсутністю мислення та мовлення, нездатністю до самообслуговування.
2. розм., зневажл. Нерозумний, безглуздий вчинок; дурниця, нісенітниця. Він наробив справжнього ідіотизму.