ІДІОТИ́П, -а, чол., спец. Сукупність генетично зумовлених ознак і властивостей організму, що визначають його спадкову основу; генотип.
ідіотип
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
ІДІОТИ́П, -а, чол., спец. Сукупність генетично зумовлених ознак і властивостей організму, що визначають його спадкову основу; генотип.
Відсутні