Значення
-
(істор.) Система землемірних робіт та обліку земельних угідь, що існувала в Україні з XVI до початку XX століття; діяльність мірника.
-
(перен., заст.) Обмеженість кругозору, дріб’язковість, схильність судити про все з позицій власного невеликого досвіду або вузьких практичних інтересів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мірництво, р. мірництва, д. мірництву, з. мірництво, о. мірництвом, м. мірництві, к. мірництво