мінус

1. Математичний знак (−), що позначає операцію віднімання або вказує на від’ємну величину числа.

2. Негативна якість, вада, недолік чого-небудь (протилежність — плюс).

3. Температура нижче нуля, позначена знаком мінус (наприклад, у градусах Цельсія).

4. Електричний полюс, катод, від’ємний полюс джерела струму.

5. У мовленні: слово, яким мовець позначає віднімання або відсутність чогось.

Приклади вживання слова

мінус

Приклад 1:
Не певна, що до снаги мені таке завдання — з моїм філологічним мисленням, вічним острахом перед крайніми оцінками, безапеляційними формулами й тенденціями простої заміни знаків «плюс» на «мінус», з нещадним баченням усіх «за» і «проти» й повагою до Іншого. Дедалі більше, на жаль, переконуюся в істинності того погляду, що в історичному розвитку України переважає синдром Фенікса: прориви, вибухи, нове відродження — так, а от прагматична тяглість, спокійна поступова розбудова національного буття — з цим якось не складається.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Отже, сила, що діє на матеріальну точку в потенціальному полі, дорівнює взятому із знаком мінус градієнту поте н- ціальної енергії цієї точки: ngradEF −=  .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Звідси 2 0 0c2 λ λπω ∆=∆ (знак мінус ми опускаємо). Тоді 0 2 0 cког λ λτ ∆= .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”