1. У лінгвістиці та семіотиці — мінімальна одиниця контексту, невеликий фрагмент тексту чи мовлення (наприклад, речення, словосполучення або кілька суміжних речень), що безпосередньо оточує мовну одиницю (слово, фразу) і визначає її конкретне значення або функцію в даному випадку вживання.
2. У соціології, антропології та культурології — конкретна, локальна ситуація соціальної взаємодії або комунікації, що розглядається як елемент більш широкого соціального контексту; безпосереднє оточення, умови та обставини, в яких відбувається дія чи подія.
3. У комп’ютерних науках та обробці природної мови (NLP) — обмежений набір даних (наприклад, кілька попередніх та наступних слів у послідовності), що використовується алгоритмами для аналізу, розпізнавання або передбачення властивостей центрального елемента.