Значення
-
Мішок, сумка або інший подібний предмет, зроблений зі шкіри, тканини, полотна тощо, призначений для зберігання та перевезення сипучих речовин, рідин або інших вантажів.
-
Мішок, виготовлений зі шкіри тварини, що використовується для зберігання та перенесення рідин (наприклад, вина, води).
-
У техніці: гнучка оболонка, зазвичай циліндричної форми, що використовується в механізмах для передачі руху, створення тиску або як складова частина деяких музичних інструментів (наприклад, міхи гармоні).
-
У ботаніці: частина плоду або насіння деяких рослин, що має вигляд пухнастої, повітряної оболонки (наприклад, у верби, тополі).
-
Застаріла назва для легенів у тварин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. міх, р. міха, д. міхові, з. міх, о. міхом, м. міхові, к. міху
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘міх’ у українській мові має кілька значень: це і мішок, і вичинена шкура, і пристрій для нагнітання повітря (ковальський міх), і бурдюк. Воно походить від праслов’янського *měxъ, яке, у свою чергу, споріднене з литовським maišas, латиським maiss, прусським moasis, давньоверхньонімецьким meisa та давньоіндійським meṣáh. Всі ці слова походять від індоєвропейського кореня *moiso-s, що означав ‘вівця’ або ‘міх’. Таким чином, первісне значення, ймовірно, було пов’язане зі шкурою тварини, яку використовували як мішок або бурдюк.