Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність міфів певного народу, країни або релігії, що відображають уява про походження світу, богів, героїв та явищ природи.
2. Наука, що вивчає міфи, їх походження, зміст, взаємозв’язки та розвиток.
3. Перен. Сукупність помилкових, надуманих уявлень про щось, що видаються за істину.
Приклад 1:
Онтологічною основою вчення Сковороди є концепція трьох світів: макрокосма («обительний мир», всесвіт), мікрокосма (людина) і світу символів (Біблія, міфологія тощо). Всі світи складаються з двох натур: внутрішньої (духовної) і зовнішньої (матеріальної).
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Основними її жанрами були міфологія та епос. Центральними персонажами угарито-фінікійських міфів були бог рослинності Алійон, бог смерті Муту (Мот) і богиня Анат, яку євреї до релігійних реформ VII—V ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”