ІЗОГЕКСА́Н, -у, чол., хім. Органічна сполука, насичений вуглеводень, один із ізомерів гексану (C₆H₁₄), що має розгалужену будову вуглецевого ланцюга; 2-метилпентан. Застосовується як розчинник та компонент моторного палива.
ізогексан
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |