Значення
-
Явище спалаху та сліду, що залишається при входженні метеорного тіла в щільні шари атмосфери Землі; “падаюча зірка”.
-
Саме метеорне тіло (частинка пилу, уламок космічної речовини), що рухається в атмосфері, викликаючи це явище.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. метеор, р. метеора, д. метеорові, з. метеор, о. метеором, м. метеорі, к. метеоре
Походження слова (Етимологія)
Слово «метеор» походить від грецького «meteōros», що означає «високий, піднятий вгору, небесний». Це слово пов’язане з дієсловом «meteōreō» — «піднімати», утвореним від префікса «meta-» (пере-) та дієслова «aeirō» (підіймаю). У сучасні мови, зокрема українську, слово прийшло через західноєвропейські мови (французьке météore, німецьке Meteor) з латинського посередництва (лат. meteora). Метеор — це явище спалаху в атмосфері при згоранні космічного тіла. Від цього слова утворені також «метеорит» (тверде тіло космічного походження, що впало на Землю) та «метеоритика» (наука про метеорити).