Словник Української Мови
Буква
1. Тверде тіло космічного походження, що впало на поверхню Землі або іншого небесного тіла, яке уціліло під час проходження крізь атмосферу.
2. Залізний або кам’яний уламок космічної речовини, що знайдений на земній поверхні після спостереження його падіння у вигляді яскравого метеора (вогненної кулі).
Приклад 1:
Йому не згоріти, як метеорит, Осяявши простір широкий, — Пропалювать серцем похмурий граніт Десятки безвихідних років. Йому умірати щоночі, щодня, Щохвилі конати по тричі, Між корчами крешучи іскри огня І кривлячи гордо обличчя.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”