метаположення

[mɛtɑpoloʒɛnnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У філософії та соціальних науках — критичне осмислення власного місця, позиції або ролі дослідника у системі знань і соціальних відносин, що передбачає усвідомлення власних упереджень, цінностей та контексту, в якому відбувається пізнання.

  2. У лінгвістиці та семіотиці — положення, що знаходиться за межами або над звичайною системою знаків чи мовленнєвим актом; позиція, з якої можна аналізувати саму структуру мови чи знакової системи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. метаположення, р. метаположення, д. метаположенню, з. метаположення, о. метаположенням, м. метаположенні, к. метаположення

Більше записів