метаконтраст

[mɛtɑkontrɑst] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У психології сприйняття — явище, коли зорові стимули, що рухаються в протилежних напрямках, взаємно пригнічують один одного, що призводить до зниження їх видимої яскравості або навіть повного зникнення з поля зору спостерігача.

  2. У психоаналітичній теорії об’єктних відносин (В. Р. Біон) — стан, в якому людина не може відрізнити власні почуття та ідеї від почуттів та ідей іншої людини, що розглядається як рання форма проективної ідентифікації.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. метаконтраст, р. метаконтрасту, д. метаконтрастові, з. метаконтраст, о. метаконтрастом, м. метаконтрасті, к. метаконтрасте

Більше записів