1. (діал.) Стан мертвого тіла; безжиттєвість, нежива природа.
2. (перен., розм.) Надзвичайна тиша, спокій або безлюдність; занедбане, безжиттєве місце.
3. (перен., розм.) Про велику кількість мертвих тіл, жертв.
мертвота
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як зникає стебло при зрілості пшеничного зерна, а більш правдиво сказати, ховається у зерні, так уся фігуральна мертвота, допливши до свого пристановища, пожерта життям, знищується. Цього просить коханий, будучи його фігурою.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: t.d. (True) |