1. мерчик — невеликий předмет, дрібниця; річ малої вартості (діалектне, застаріле).
2. мерчик — дитина, малий хлопчик (у деяких говорах українських територій як ласкаве чи зменшене найменування).
мерчик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Так спорожнів Богодухів, Мерчик, Люботин, Нова Баварія… З кожною новою станцією відчувалася все більше близькість великого міста. Нарешті вони прибули до Харкова.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: іменник (однина) |