Древослів

Словник Української Мови

мерчик

[mɛrt͡ʃɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. мерчик — невеликий předмет, дрібниця; річ малої вартості (діалектне, застаріле).

  2. мерчик — дитина, малий хлопчик (у деяких говорах українських територій як ласкаве чи зменшене найменування).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мерчик, р. мерчика, д. мерчикові, з. мерчика, о. мерчиком, м. мерчикові, к. мерчику

Більше записів