Значення
-
Досвідчений наставник, учитель або порадник, який передає свої знання, навички та досвід менш досвідченій людині, часто в професійній, освітній або особистій сфері.
-
(За походженням, з давньогрецької міфології) Старий друг Одіссея, якому той доручив навчання та виховання свого сина Телемаха; втілення мудрого порадника й вихователя.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ментор, р. ментора, д. менторові, з. ментора, о. ментором, м. менторі, к. менторе
Походження слова (Етимологія)
Слово «ментор» походить від імені Ментора, друга Одіссея та вихователя його сина Телемаха в «Одіссеї» Гомера. У сучасній українській мові воно означає «наставник, вихователь». Це слово було запозичене через західноєвропейські мови (англійську, французьку, німецьку) з грецької, де Μέντωρ було власним ім’ям. Як загальна назва воно поширилося після виходу роману французького письменника Фенелона «Пригоди Телемаха» (1699).