Словник Української Мови
Буква
1. Прислівник до слова “меланхолійний”; так, як властиво людині в стані меланхолії — із сумним, зажуреним, задумливим настроем, з легким відтінком смутку або ніжної туги.
2. Виражаючи меланхолію або спричиняючи таке відчуття; сумно, жалібно, тужливо (про музику, спів, голос, пейзаж тощо).
Приклад 1:
Відтепер полюбив він мовчати, завжди меланхолійно задумувався, зробився в’ялий і повільний у своїх рухах, легко втомлювавсь, виглядав, наче який страждалець. Він і фізично ще трохи нездужав, та найбільше не переставала його гризти гнітюча думка, що, мабуть, немає вже найгіршої погані в світі, на яку він був би нездатний, коли обставини підіпхнуть його до тієї погані.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Андрій подумав про Сергєєва і чомусь так, як це вже було раз, не в силі перемогти бажання поглумитися, промовив меланхолійно–меланхолійно, з павзами: — Дозвольте… блощицю.. вбити… — Га?!
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”