1. (лінгв.) Пов’язаний із медіативністю, що виражає непряме, ненаочне джерело інформації мовця (наприклад, здогад, припущення, переказ чужих слів).
2. (лінгв.) Такий, що належить до медіативу — граматичної або лексичної категорії, що вказує на джерело та спосіб отримання інформації, яку повідомляє мовець.