Значення
-
(лінгв.) Пов’язаний із медіативністю, що виражає непряме, ненаочне джерело інформації мовця (наприклад, здогад, припущення, переказ чужих слів).
-
(лінгв.) Такий, що належить до медіативу — граматичної або лексичної категорії, що вказує на джерело та спосіб отримання інформації, яку повідомляє мовець.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. медіативний, р. медіативного, д. медіативному, з. медіативний, о. медіативним, м. медіативнім, к. медіативний