1. Прикметник, що означає виготовлений з майстерністю, мистецтвом; добре зроблений, ретельно виконаний: майстровий виріб, майстровий роботи.
2. Прикметник, що характеризує людину як досвідчену в своїй справі, вправну, навичену; той, хто виконує роботу як справжній майстер: майстровий робітник, майстровий умільці.
3. (переносне) Виконаний з особливою вправністю та мистецтвом, вдалий: майстровий хід у шахах, майстровий удар.
4. (заст.) Той, хто належить до цеху ремісників, є членом цехової організації; цеховик.