майстровитий
[mɑjstroʋɪtɪj] Прикметник
Буква:М
Значення
-
Який виконує роботу майстерно, вміло, з великою майстерністю; що свідчить про вправність, досвідченість у певній справі.
-
(переносно) Про художній твір, виконання тощо: вишуканий, довершений у технічному відношенні; витончений.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. майстровитий, р. майстровитого, д. майстровитому, з. майстровитого, о. майстровитим, м. майстровитім