Словник Української Мови
Буква
1. Процес обробки продуктів (переважно овочів, грибів, м’яса або риби) спеціальним розчином — маринадом — для надання певного смаку, аромату, ніжності або для довготривалого зберігання.
2. (у технології) Витримування, вимочування чого-небудь у розчині певних речовин з технологічною метою (наприклад, маріння деревини, шкіри).
3. (переносно, розм.) Тривале, нудне очікування або перебування у неприємній, незручній ситуації.
Приклад 1:
Він тільки турбується, щоб не прийшли й не забрали його звідси, не нарушили його спокою, не обірвали його дум, не відібрали від нього блаженного маріння, такого яскравого, такого барвистого, в якому життя втрачене, а тепер відтворене силою уяви, набуває особливого блиску й особливого звучання… Спочатку це була нездиференційована вогненна веремія, хаос. Пертім Андрій зринає з того хаосу і намагається його здиференціювати, думати про різні речі окремо, упорядкувати все, відчути й пережити все за порядком — життя у всіх його проявах… Але насамперед, зринувши з хаосу, він намагається думати про справу.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”