1. Процес створення макросів — послідовностей команд або інструкцій, що записуються для автоматичного виконання певних дій у програмному середовищі, текстових чи табличних редакторах, інженерних програмах тощо.
2. У програмуванні — метод розробки, при якому використовуються макрокоманди або макрогенератори для автоматизації створення або трансформації вихідного коду програми до його компіляції.
3. У широкому сенсі — підхід до програмування, що передбачає написання високорівневих абстракцій або спеціальних мов (DSL) для опису складних систем, які потім автоматично переводяться у низькорівневий виконуваний код.