1. Мовна одиниця (слово, словосполучення або фраза), запозичена з іншої мови та вжита в тексті без перекладу, часто для створення місцевого колориту, іронії або демонстрації ерудиції автора.
2. У літературознавстві та стилістиці — художній прийом, що полягає у свідомому змішанні в одному тексті слів, форм або синтаксичних конструкцій з різних мов, зокрема рідної та іноземної.
3. У ширшому вживанні — будь-яке іноземне слово або вираз, вставлене в мовлення чи текст, особливо якщо воно сприймається як зайве або нефункціональне.