Значення
- (Психологія) –
Виявляти лютість, жорстокість; бути розлюченим, несамовитим, люто поводитися.
- (Лінгвістика) –
Сильно шаленіти, розгулюватися (про стихію, війну, хворобу тощо).
- (Лінгвістика) –
Розм. Надмірно, несамовіто працювати, робити щось із великим напруженням.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я лютую, ти лютуєш, він лютує, ми лютуємо, ви лютуєте, вони лютують
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лютувати’ в технічному значенні означає ‘паяти’. Воно походить від польського ‘lutować’, яке, своєю чергою, запозичене з німецької мови. У німецькій ‘löten’ (паяти) походить від ‘Lot’ (сплав металів для паяння), а те, своєю чергою, від ‘свинець’. Це слово споріднене з такими українськими словами, як ‘лудити’ (покривати оловом), ‘паяти’ (з’єднувати метали) та ‘припій’ (матеріал для паяння).