1. Виявляти лютість, жорстокість; бути розлюченим, несамовитим, люто поводитися.
2. Сильно шаленіти, розгулюватися (про стихію, війну, хворобу тощо).
3. Розм. Надмірно, несамовіто працювати, робити щось із великим напруженням.
лютувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Остікатися — лютувати, скаженіти. Отемніти — засліпнути.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Сучок починав уже лютувати i дедалi дужче сопти. Вiн уже чув, як поводиться й ледарює Роман, знав про бiйку з братом, бачив, що в Романа грошей нема, i розумiв, куди вiн тепер цiляє: перевести, розтринькати всi тi грошики, що вiн, Сучок, надбав.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |