припій

[prɪpij] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Метал або сплав, що має температуру плавлення нижчу, ніж метали, які з’єднують, і використовується для паяння з метою отримання міцного з’єднання.

  2. Рідкий розчин смоли в спирті або іншому розчиннику, що застосовується для просочування обмоток електромашин та апаратів з метою підвищення їх теплостійкості та ізоляційних властивостей.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. припій, р. припою, д. припоєві, з. припій, о. припоєм, м. припоєві, к. припою

Більше записів