Значення
- (Література) –
Обличчя, особливо як вираження внутрішнього стану, почуттів; образ, вираз обличчя (зазвичай урочистий, піднесений або страшний).
- (Релігія) –
Зображення обличчя святого на іконі; сама ікона (перев. у молитовній, поетичній лексиці).
- (Література) –
Персоніфікований образ, втілення яких-небудь якостей (високих або низьких).
- (Література) –
У художній літературі, особливо поетичній — вигляд, зовнішність кого-, чого-небудь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лика, р. лик, д. ликам, з. лика, о. ликами, м. ликах, к. лика
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лик’ походить від праслов’янського *likъ, що означало ‘зовнішній вигляд, обличчя, щока’. Воно споріднене зі словом ‘лице’ (також від *liko) та з прусським laygnan (щока). Існують гіпотези про запозичення з готської мови (leik ‘тіло’) або навпаки, але вони недостатньо обґрунтовані. У сучасній українській мові ‘лик’ вживається переважно в урочистому або поетичному стилі для позначення обличчя, зовнішності, образу.