Значення
- (Техніка) –
Очищати насіння, зерно, горіхи, овочі тощо від лушпиння, шкаралупи, шкірки, качанів (наприклад, кукурудзи).
- (Техніка) –
Розколювати, розбивати на частини щось тверде, крихке (наприклад, каміння, лід).
- (Сільське господарство) –
Розорювати, обробляти землю лущильником, знімаючи верхній шар ґрунту.
- (Лінгвістика) –
Роздягати, позбавляти одягу, покриву (заст., рідк.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я лущу, ти лущиш, він лущить, ми лущимо, ви лущите, вони лущать
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лущити’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом ‘луска’ (luskа). Воно означає ‘знімати лушпиння, шкірку, луску’. Це дієслово має багато похідних: ‘лущ’, ‘лущак’, ‘лущильний’, ‘лущильник’, ‘лущина’, ‘лущиця’. Етимологічно воно споріднене зі словами, що позначають луску, лушпиння, і, ймовірно, походить від давнього звуконаслідувального або афективного утворення, пов’язаного з відлущуванням, відділенням.