Значення
- (Лінгвістика) –
Говорити швидко, без упину, часто невиразно або незрозуміло; базікати, теревенити.
- (Лінгвістика) –
Видавати тихі, м’які, одноманітні звуки (про воду, листя, пташине крило тощо); шелестіти, дзюрчати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я лопочу, ти лопочеш, він лопоче, ми лопочемо, ви лопочете, вони лопочуть