Значення
- (Анатомія) –
Верхня частина обличчя людини або морди тварини, що розташована між бровами та коренем волосся (у людини) або між очима та верхньою лінією голови (у тварин).
- (Техніка) –
Передня, часто опукло-випукла частина чого-небудь (наприклад, снаряда, знаряддя, деталі).
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні — про людину як носія певних розумових здібностей або характерних рис (зазвичай у стійких виразах, наприклад: крутий лоб, високий лоб).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лоб, р. лоба, д. лобові, з. лоб, о. лобом, м. лобі, к. лобе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘лоб’ в українській мові позначає верхню частину обличчя. Воно походить від праслов’янського *lъbъ, що означало ‘череп’ або ‘кістка’. Це слово споріднене з іншими слов’янськими мовами, наприклад, російським ‘лоб’ та польським ‘łeb’. У давнину воно могло також означати ‘випуклість’ або ‘округлість’, що пов’язано з формою чола.