ліцензія

[lit͡sɛnzijɑ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Офіційний дозвіл, виданий уповноваженим державним органом, на право здійснення певного виду діяльності (наприклад, банківської, торговельної, виробничої), зайняття певною професією або на право володіння, використання чи розповсюдження чогось.

  2. (Юриспруденція) –

    Документ, що посвідчує наявність такого дозволу.

  3. (Юриспруденція) –

    У міжнародному праві — дозвіл, що надається однією державою іншій на певні дії (наприклад, на експорт чи імпорт товарів, проліт літаків).

  4. (Юриспруденція) –

    У авторському та патентному праві — договір, за яким власник виключних прав на результат інтелектуальної діяльності (автор, винахідник, патентотримувач) надає іншій особі дозвіл на його використання за певних умов.

  5. (Інформаційні технології) –

    У комп’ютерній сфері — угода (часто у формі ліцензійної угоди EULA), що визначає умови використання програмного забезпечення або цифрового контенту, зазвичай надаючи користувачеві обмежене право на їхнє застосування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ліцензія, р. ліцензії, д. ліцензії, з. ліцензію, о. ліцензією, м. ліцензії, к. ліцензіє

Походження слова (Етимологія)

Слово «ліцензія» походить від латинського «licentia», що означає «свобода, право». Воно пов’язане з латинським дієсловом «licet» — «можна, дозволяється», а також з «licere» — «пропонуватися на продаж, оцінюватися». Це міжнародний юридичний термін, який увійшов в українську мову через західноєвропейські мови, зокрема французьку, англійську та німецьку. Спочатку слово означало «дозвіл на право торгівлі чи обміну між країнами», а згодом набуло ширшого значення — офіційний дозвіл на певну діяльність.
Споріднені слова:дозвіл, патент, право

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів