літописець

Приклад 1:
Віра Вовк у своїх спогадах писала про Суровцову: «чарівна жінка великої культури, людської теплоти і гумору, без якої Умань не мисленна»[5]… Колись іще знайдеться, мабуть, літописець нашої «Прип’ятської республіки» на чолі з незмінним «вождем» Генріхом Дворком — регулярних гуртових виїздів човнами на Прип’ять. Наметове містечко, «дикий» побут, чарівні плеса ще дочорнобильської Прип’яті, гори риби, ранкові тумани й пізні вогнища… У своїх спогадах про Стуса я згадувала наші прип’ятські будні, дискусії про його «Феномен доби», бучне свято Нептуна з Василем у головній ролі.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Так, один із найвизначніших істориків раннього середньовіччя, англосаксонський чернець і літописець Беда Достойний вважав, що кінець світу настане в 1000 р. Цю дату проголошували й проповідники X ст., «коли чекання розв’язки, що мала наблизитись, почало набувати характеру соціального психозу» (Гуревич А. Я- Категории средневековой культуры. М., 1972, с.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Це дає нам право повернутися до зауваження, зробленого свого часу Є. Голубинським, котрий відзначав два випадки, коли літописець, зга- дуючи день пам’яті св. Володимира, ідентифікує його за пам’ятями грецьких святих, а не рівноапостольного князя 18, і вважає це доказом від- a 9b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”