drevosliv.com

Словник Української

літера

Буква

1. Графічний знак, символ алфавіту, що позначає звук (фонему) або групу звуків мови на письмі.

2. Друкований або рукописний знак, окрема буква в тексті, що розглядається з точки зору свого зовнішнього вигляду, стилю чи розміру (наприклад, дрібна літера, курсивна літера).

3. У поліграфії: друкарська літера — металевий, дерев’яний або пластиковий брусо́к з рельєфним зображенням знака для ручного набору тексту.

4. Перен. Формальна, буквальна сторона чого-небудь, суворе дотримання формальних вимог без урахування суті (дотримуватися літери закону).

Приклади:

Приклад 1:
— К.: Дух і літера, 2001.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Про угарито-фінікійську літера– Література туру, пам’ятки якої збереглися лише в грецькому перекладі, на жаль, відомо мало. .Вона не зводилась до простих єгипетських і вавилонських сюжетних запозичень.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 3:
А я шукаю бодай на кінець чогось такого ж переконливого, як остання літера абетки. Абетку я знаходжу серед текстів поета А. Перша літера цієї абетки, як і у всіх звичайних людей, — А. Зате остання — Z. У гаслі «Z» читаю: «Цьому текстові не вистачає трохи надії — то ось вона.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”

More posts