Значення
- (Лінгвістика) –
Окрема друкована або рукописна буква, знак абетки, що позначає звук мови.
- (Техніка) –
У поліграфії: друкарська літера, металевий (або іншого матеріалу) брусо́к з рельєфним зображенням знака для ручного набору тексту.
- (Юриспруденція) –
У переносному значенні: формальний, буквальний зміст чогось, без урахування суті (наприклад, дотримуватися лише літери закону).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. літери, р. літер, д. літерам, з. літери, о. літерами, м. літерах, к. літери
Походження слова (Етимологія)
Слово «літер» походить від латинського «littera», що означає «буква». Воно прийшло в українську мову через російську, де спочатку означало «буква», а згодом набуло спеціального значення — документ, позначений певною буквою, що дає право на безкоштовний або пільговий проїзд. Це слово є запозиченням, і його походження пов’язане з історією писемності та документообігу.