«Вірний» чи «правильний» — як не переплутати ці слова?

Під впливом російського «верный» слово «вірний» часто вживають у значенні «правильний», «безпомилковий». Але в українській мові «вірний» — лише про відданість і любов, а не про точність чи правильність.

Антоненко-Давидович звертав увагу на те, що прикметник «вірний» і прислівник «вірно» набули в сучасному вжитку невластивого їм значення. У класиці й народній мові «вірний» означало лише відданість: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» (народна пісня); «Без вірного друга великая туга» (прислів’я). Там де йдеться про правильність, слушність чи правдивість — треба вдаватися до інших прикметників: правильний, певний, слушний, правдивий. Приклади: «А щоб певна була правда, нехай шлях покаже» (Т. Шевченко); «Надія також відкладала до слушного вільнішого часу» (Я. Баш).