«Усмішка» чи «посмішка» — радість або глузування?

«Усмішка» виражає радість або приємність. «Посмішка» несе відтінок іронії, кепкування чи сарказму. Вживати «посмішка» там, де людині весело чи приємно, — помилка.

Антоненко-Давидович наводив приклади з класики, щоб розмежувати ці слова. «Усмішка» бачимо там, де людині весело, приємно, гарно: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Т. Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (О. Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок). Натомість «посмішка» означає іронію чи злорадність: «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (М. Коцюбинський). Синоніми до «посмішки» будуть «насмішка», «насміхатися».