Значення
- (Лінгвістика) –
Говорити невиразно, недорозуміло, як це властиво малим дітям або людям з вадами мовлення.
- (Лінгвістика) –
Перен. Говорити щось легковажне, нерозважливе або несуттєве; базікати.
- (Лінгвістика) –
Перен. Тихо і ніжно говорити, вимовляти слова з ласкою (часто у любовному контексті).
- (Зоологія) –
Про джерело води, птаха: видавати тихі, милозвучні, повторювані звуки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я лепечу, ти лепечеш, він лепече, ми лепечемо, ви лепечете, вони лепечуть
Походження слова (Етимологія)
Слово «лепетати» походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі звуконаслідуванням, що передає нерозбірливе, дитяче або швидке мовлення. Воно означає говорити невиразно, швидко, часто безладно, як це роблять діти, коли вчаться говорити. Це дієслово збереглося в багатьох слов’янських мовах, зокрема в українській, російській, польській та чеській, що свідчить про його давнє походження.