1. (у філософії та релігії) Напрям, що надає абсолютного значення зовнішній, формальній стороні закону чи обряду, нехтуючи їх внутрішнім змістом і духовною суттю.
2. (у юриспруденції) Формальне, буквальне тлумачення та застосування законів без урахування їх духу, цілей або конкретних обставин; правовий формалізм.
3. (загальновживане) Надмірна прихильність до буквального виконання правил, інструкцій або формальних вимог, часто шкодить справжній меті діяльності.