лебідь

[lɛbidʲ] Іменник

Буква:Л

Значення

  1. (Зоологія) –

    Великий водоплавний птах родини качкових (Cygnus) з довгою гнучкою шиєю, зазвичай білого оперення, що мешкає на водоймах.

  2. (Література) –

    (переносне значення) Про людину, зокрема жінку або дівчину, яка відрізняється стрункістю, величавістю, благородною красою ало чистотою.

  3. (Астрономія) –

    (астрономічний термін) Назва сузір’я північної півкулі (Cygnus), а також зорі Денеб, найяскравішої у цьому сузір’ї.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. лебідь, р. лебедя, д. лебедеві, з. лебедя, о. лебедем, м. лебедеві, к. лебедю

Походження слова (Етимологія)

Слово ‘лебідь’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з білим кольором. Воно є спільним для багатьох слов’янських мов. Існує також споріднене слово ‘лебідка’, яке спочатку означало пристрій для підйому вантажів, названий так через схожість довгого важеля з шиєю лебедя. Це слово не походить з англійської мови, як іноді помилково вважають.
Споріднені слова:птах, крило, білий

Більше записів