Словник Української Мови
Буква
1. Завдавати комусь кривди, образи, моральної чи матеріальної шкоди; ставитися до когось несправедливо, принижувати чи обділяти.
2. Порушувати чиїсь права, інтереси; діяти на шкоду комусь або чомусь.
3. (у розмовному вживанні) Завдавати фізичного болю, пошкоджувати (часто про частини тіла).
Приклад 1:
— Ти, мабуть, часом погадаєш собі: «Бувають же й поміж старшими добрі люди — завіщо ж таких кривдити?» Марниця! Ти опасайся тільки, щоб не покривдити того, хто слабіший од тебе, хто в суспільному житті стоїть на нижчому щаблі, словом, усякого меншого тощо; а з-поміж «старших» когось образити — не лякайсь!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
А кривдити тебе я не дозволю нiкому. — Та людям рота не замажеш… казатимуть, що схочуть, бо на мене тепер вiльно казати… Не хочу я, щоб через мене свiт собi зав’язав!..
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”