критика

Приклад 1:
Передусім, звичайно, все, пов’язане з Коцюбинським, крім того, Христя Алчевська, «Земля» Кобилянської, «Майстер корабля» Яновського, «Художник» Шевченка, журнали «Літературний ярмарок», «Критика», «Червоний шлях». робить виписки з рецензії на «Недугу» Плужника, зі статті А. Ніковського про А. Франса.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Деякі межі поет зумів переступити, й ортодоксальна критика відреагувала негайно. 1928 року в рідній Охтирці, з допомогою земляків, завжди радих посприяти ближньому, надто коли за це віддячено пляшкою оковитої, Багряний публикує поему «Аvе Маrіа» На титульній сторінці стояло: Видавництво «САМ».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 3:
Але після видання «Книгоспілкою» роману у віршах «Скелька», де письменник використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (що на Полтавщині), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир, почалася нищівна критика не лише твору, але й самого автора. Провладний критик О. Правдюк у статті «Куркульським шляхом», яка стала офіційною реакцією на твір, зазначав: «…тут усе скероване проти російської церкви на Україні та проти колонізації України російським царатом… Від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…».
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”