криниченька

Зменшувально-пестлива форма від слова “криниця”, що означає невелику криницю, джерело чи колодязь.

Власна назва, часто вживана у фольклорі (піснях, казках) та поезії як символ рідного джерела, чистої води, рідної землі або образу коханої дівчини.

Назва географічних об’єктів (струмків, урочищ, населених пунктів) в Україні.

Приклади:

Приклад 1:
Ой не вертайся I не вмивайся – Єсть у мене криниченька Пiд перелазом, Умиємось, серденько, Обоє разом. Як хор спiва, входять музики, сiдають наперед кону i лагодяться.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 2:
Чи се ж тая криниченька, що голуб купався? Чи се ж тая дівчинонька, що я женихався?
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”