кріпость

1. Форма слова “кріпак” у родовому відмінку множини, що вказує на належність або зв’язок із групою кріпаків (наприклад, “права кріпость”).

2. (істор.) Укріплена, фортифікована оборонна споруда, фортеця, призначена для захисту від ворога та тривалого опору під час облоги.

3. (перен.) Міцна, надійна опора, твердиня, символ непохитності та захисту (наприклад, “кріпость духу”, “кріпость переконань”).

Приклади:

Приклад 1:
Всі страсті в голову стовкнулись, Любов і ненависть прочнулись: «На штурм, на штурм!» – своїм кричав Зібрав і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав; І розбишак самих одборних Під кріпость задирать послав. Два корпуси докупи звівши, А на зикратого сам сівши, На штурм їх не веде, а мчить; Мезап, Галес в другім отряді Пішли од берега к ограді, Побить троянців всяк спішить.
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
[1847, Орська кріпость] I Ой одна я, одна, Як билиночка в полі, Та не дав мені Бог Ані щастя, ні долі. Тілько дав мені Бог Красу — карії очі, Та й ті виплакала В самотині дівочій.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
[Друга половина 1847, Орська кріпость] N. N. Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє. Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”