1. (у техніці) Призначений для крепітування — процесу зміцнення гірничих виробок шляхом встановлення кріплення (кріпі).
2. (у будівництві) Стосується технології або матеріалів для облицювання, обробки поверхні конструкцій (наприклад, цегляної кладки) шаром розчину з подальшим його затиранням або іншим способом формування гладкої, щільної та міцної кінцевої поверхні.