1. Мешканець або уродженець певного краю (адміністративно-територіальної одиниці або історичної області).
2. Заст. Громадянин, підданий певної держави або монарха; також — представник народу, нації.
краянин
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
«А ти вже цілком старий», — хотів на це, смію думати, відреаґувати наш краянин, однак однаково Ада б не перек лала того. 61 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ — Венеція помирає, пане Перфекцій.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |