Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “красуня” — жінка або дівчина надзвичайної краси, миловидності.
2. (переносне значення) Про те, що вирізняється своєю привабливістю, витонченістю форми або зовнішнім виглядом (наприклад, про квітку, виріб мистецтва, предмет побуту).
Приклад 1:
Розтопиривши рученята, підбігає з сміхом до татуся красунька Орися, а батько їй пускає назустріч клубочками дим… Їй весело, вона заливається, аж дзвенить, — і навтеки, та знову-таки вертається з галасом на дим, поки не закашляється; молодиця тоді злякано хапає її і притискає до лона. — I як-таки тютюном та на дитину!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”