Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто відрізняється вродою, привабливою зовнішністю; красен, красунець (переважно про чоловіка).
2. Рослина з яскравими, красивими квітами або декоративним листям; декоративна рослина.
3. Рід риб родини коропових з яскраво забарвленою лускою, поширених у водоймах Європи та Азії; краснопірка.
Приклад 1:
— вважають тепер мало не за красунь, — бідні Лукашенкові дівчатиська голодують, аж пожовкли, аби угнатися за лінією, сказано, добробут, нема ради, коли вся Европа взорується на американську цибату каліч, — однак сама ця худющість не така вже й страшна, хоч і не тішить ока. Зовнішність — це ще не вся людина.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”