1. Зменшувально-пестлива форма від слова “красень” — про дуже вродливу, гарну людину (переважно про чоловіка або хлопця).
2. (переносно) Про щось дуже привабливе, миловидне, гарне (про тварину, рослину, предмет тощо).
красунчик
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що якийсь красунчик, вельми схожий на Epoca Рамацотті, обвився змієм довкола її рухливих стегон. Що навіть Лайза Шейла чомусь танцює з нею.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
— Красунчик наш! — А де Мавропуле?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |