красуня

Приклад 1:
Режисером був Володимир Волгрик, а його дружина, світлоока білява красуня Марія Поет, виконувала роль Гафійки. Пам’ятаю прем’єру — досі живе в мені урочиста атмосфера свята, зафіксована нелукавою дитячою свідомістю.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
(15) ОРФЕЙ У ВЕНЕЦІЇ Опера buffa у формі pasticcio на три дії та безліч картин Оригінальна ідея і лібрето — Метью КУЛІКОФФ Дійові особи: Орфей, поет і співець………………………………. Ріна, венеційська красуня………………………… Асклепіо, її охоронець та злий дух……………. Інквізитор………………………………………………. Спарафучіле, найманий вбивця……………….. Смеральдіна Кляріче……………………………………………………. Розалінда Карамбольйо л молоді офіцери, Пантальоне > вони ж — співці,………… Ґалілейо ) вони ж — залицяльники тенор або баритон сопрано бас баритон тенор або фальцет сопрано і меццо-сопрано тенори і баритон агенти інквізиціїконтрабас альт сопраноГолос Еврідіки Дія відбувається в усі часи і всюди, але цього разу — в театрі «Ля Феніче» 153 ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ «Симон Бокканеґра»), Дж. Франческо МАЛІП’ЄРО («Орфеїда», «Ґольдо- ніяна», «Венеційська містерія»), Ґеорґа Фрідріха ГЕНДЕЛЯ («Акід і Галятея», «Рінальдо»), Христофора Віллібальда ҐЛЮКА («Деметрій», «Орфей і Еврідіка»), Вольфґанґа Амадея МОЦАРТА («Дон Джованні», «Cosi fan tutte»), Ігоря СТРАВИНСЬКОГО («Орфей») і… кілька тактів з Ріхарда ВАҐНЕРА!
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
— бо мучилась вона таки тяжко, красуня й розумниця, ох як їй пасували “по‑молодицьки” вив’я‑занi терновi хустки з випущеними поверх кожушка тороками — рум’янець на розложистих вилицях, як яблуко‑циганка, гостренький, мишкуючий носик, складенi чирвою вустонька, суцiльна цитата з фольклору, жива iлюстрацiя до Гоголiвської “Ночi перед Рiздвом”, i гумор у неї був — також гоголiвський, класично‑україн‑ський: коли баляндраситься з преповажною мiною, а слухачi надривають боки, — i цiлу молодiсть мучилася — з дурепою‑матiр’ю, що позвихала мiзки й чоловi‑ковi, й дiтям, зi сволочними хлопами: перший муж покинув зараз по дипломi, iно дiстав столичний розподiл, задля якого, з’ясувалось, i женився, з другим скiнчилося зiрваною вагiтнiстю, i по‑оїхала гiнекологiя, мов з гори вдiл, з третiм, смирним, як хлiбний м’якуш, i цiлий вiк не‑при‑дiлi, гарувала за здорового дядька, поки вiн, спасибi, глядiв малу, — репетиторствувала навсiбiч, брала переклади, скакала, як i всi ми, по винайнятих хатах, волочачи на горбi родину, дописувала дисертацiю, i от, бач, знайшла врештi працю в якiйсь новозаснованiй американсько‑українськiй фундацiї, три мiсяцi як стала на ноги, їхали автом з Борисполя, а назустрiч, по тiй самiй смузi — в дупель п’яний “жигуль”: четверо душ, усi, хто сидiв ув автi, — на мiсцi, i бувайте здоровi, i тiльки високий, тонкий голос виводить — без слiз! — у порожньому закадровому просторi: ой якби я знала, що буду вмирати, я б собi казала явора врубати, збудувати трумну на чотири боки, щоб вона стояла трийцять штири роки, стояла, стояла, та й почала гнити, та й стала до дiвки труна говорити: або iспалiте, або порубайте, або порубайте — або тiло дайте…).
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”